Чиї інтереси захищає Державіаслужба та чому постать Олександра Більчука, який її очолював, не така однозначна?

Фінансові успіхи родини, “випадкові” вигідні угоди, давні контакти з російськими бізнесменами й неоднозначні рішення на стратегічному рівні − образ тимчасово відстороненого очільника Державіаслужби Олександра Більчука викликає чимало запитань. І ці питання стосуються не лише прозорості статків, а й можливого впливу країни-агресора на ключову сферу української безпеки.

Скандальне рішення Державіаслужби

На початку серпня 2025 року авіаційна галузь України забила на сполох через рішення Державної авіаційної служби України надати право супроводу ремонтної документації вертольотів Ми-8 приватній іноземній компанії AAL Group Ltd. Компанія зареєстрована в ОАЕ, за даними з відкритих джерел, має чинні сертифікати російських вертолітних заводів та веде активну торгівлю з компаніями РФ. Співпраця з окремими партнерами настільки успішна, що менеджмент AAL Group Ltd надсилав лист-вдячності російським стейкхолдерам за “відданий і бездоганний сервіс, швидкий зворотний зв’язок і оперативне реагування на всі відправки”. У 2024 році, розширюючи свій потенціал, AAL Group Ltd розпочала спільні проєкти з південноафриканською Paramount Group, яку ЗМІ підозрювали у постачанні військової техніки до рф, що згодом використовувалася проти України.

Сукупність цих факторів спричинила гостру суспільну реакцію, адже раніше право супроводу ремонтної документації вертольотів Ми-8 Служба безпеки України рекомендувала надати українському державному підприємству. На цьому тлі вибір приватної іноземної компанії, до того ж із потенційними ризиками, не виглядає ефективним рішенням. Народні депутати з Комітету ВРУ з питань нацбезпеки назвали рішення Державіаслужби “антидержавним” і закликали його скасувати, ініціювавши перевірки та публічні пояснення від регулятора. Експерти безпеки й галузеві аналітики попередили про ризики технічної залежності та можливі санкційні/експортні порушення, наполягаючи на прозорій процедурі й поверненні контролю державному підприємству.

У звʼязку з широким резонансом Кабмін тимчасово відсторонив Більчука від виконання обовʼязків керівника Державіаслужби, а щодо його рішення проводиться службове розслідування. Окрім того: відповідну перевірку проводить Служба безпеки України.

Зважаючи на всі обставини, окремої уваги потребує персона тимчасово відстороненого керівника Державної авіаційної служби Олександра Більчука − саме на ньому донедавна була зосереджена управлінська відповідальність за ухвалені рішення, їхню прозорість і відповідність інтересам національної безпеки.

Як живе Олександр Більчук, який очолював Державіаслужбу

Олександр Більчук − 47-річний киянин, одружений із Тетяною Більчук; разом виховують сина Андрія та доньку Софію. У 2000 році він закінчив Київський міжнародний університет цивільної авіації. Після навчання працював у Державному департаменті авіаційного транспорту, згодом − у Державній службі з нагляду за забезпеченням безпеки авіації та Державній авіаційній адміністрації.

Від 2011 року його кар’єра пов’язана з Державіаслужбою: спершу – на посадах у департаменті льотної придатності повітряних суден і сертифікації типу, а у березні 2016-го Олександр Більчук очолив відомство і відтоді керує ним уже дев’ять років. Втім за цей період Державіаслужбу важко віднести до лідерів змін, тоді як особистий розвиток і фінансовий стан її очільника демонструють стале зростання.

Варто відзначити, що до початку роботи в Державіаслужбі Олександр Більчук працював у державних установах, а його дружина Тетяна – викладач вищої категорії Київського фахового коледжу туризму та готельного господарства.

У 2016 році – перший рік Більчука на посаді Голови Державіаслужби, родина вже володіла доволі відчутними активами: понад 200 тис. грн, 83 тис. USD та близько 5 тис. EUR заощаджень, дві квартири (29,3 м² та 92,1 м²), гараж (38,5 м²) та два автомобілі – Volkswagen Tiguan (2011 р.в.) та Honda Jazz (2010 р.в.). У декларації не зазначено вартість автівок, однак рік набуття родиною права власності на них збігається з роком випуску авто. За даними відкритих джерел, тоді ціна моделей становила щонайменше 23 тис. та 15 тис. USD відповідно.

Фактично активи подружжя значно перевищували типовий рівень забезпеченості для сім’ї державного службовця й викладача.

Впродовж наступних років відповідно до поданих декларацій Олександр Більчук в середньому отримував заробітну плату в розмірі близько 1,27 млн. грн/рік, його дружина Тетяна − в середньому 205 тис. грн/рік.

Розглянемо операції з нерухомим майном. У 2018 році квартира площею 29,3 м² була продана за 694 843 грн (≈25 тис. USD за середнім курсом НБУ того року). У червні 2020 року придбано квартиру площею 47,4 м² за 1 352 628 грн (≈50 тис. USD за курсом НБУ). Фактично для придбання нової квартири після продажу меншої потрібно було докласти із наявних заощаджень близько 25 тис. USD.

Крім того, у 2021 році Більчук задекларував передачу сину готівкових коштів у сумі 2 млн грн (≈73 тис. USD за середнім курсом НБУ того року). І цього ж року у декларації промайнула квартира на 65 м², як об’єкт, не прийнятий в експлуатацію, власником якого значився син Олександра Більчука − Андрій. У всіх подальших деклараціях батька за 2022-2024 роки про неї більше не згадується.

Операції з рухомим майном теж доволі цікаві.  Honda Jazz 2010 р.в., якою володіла родина Більчуків у червні 2019 року замінили нову Honda HR-V (756 тис. грн та ≈26,4 тис. USD за курсом НБУ на дату покупки авто). Згодом продали і Volkswagen Tiguan 2011 р.в. (285 тис. ≈28,6 тис. USD за курсом НБУ на дату продажу авто). А вже у 2024 році Олександр Більчук придбав Infiniti Q50 2019 р.в. за 200 тис. грн (≈5 тис. USD за курсом НБУ на дату покупки авто). При цьому, за даними платформи “AUTO.RIA” ринкова ціна такого авто, залежно від стану та технічних характеристик, за найнижчими оцінками стартувала від 15-16 тис. USD.

Процеси купівлі-продажу автомобілів і квартир у родини Більчуків виглядають дещо дивно. Адже знайти авто, яке на ринку коштує 15 тисяч доларів, а придбати його за 5 тисяч − удача, яка випадає далеко не кожному. Водночас можна припустити, що ці угоди балансувалися за рахунок наявних на старті заощаджень. У такому випадку фінансова “подушка безпеки” мала б поступово зменшуватися − саме так подумали б більшість із нас. Однак у випадку родини Більчуків ситуація виглядає протилежною: навіть офіційно задекларовані заощадження в доларах та євро за роки очільництва Державіаслужби Олександром Більчуком не зменшилися, а навпаки − зростали.